Вибори директора
  1. Головна
  2. Структура
  3. Солонін Юрій Михайлович

Солонін Юрій Михайлович


Юрій Михайлович Солонін — вчений в галузі нерівноважних, екстремально розупорядоченних сплавів (швидко загартованих, аморфних, квазікристалічних), лідер наукового напрямку з матеріалів для водневої енергетики і супутніх технологій, доктор фізико-математичних наук, академік НАН України, лауреат Премії ім. І.М. Францевіча. Директор інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевіча, завідувач відділом №58. Працює в ІПМ з 1975 року. Автор понад 250 наукових праць.

Наукові інтереси

01.04.07 – фізика твердого тіла

Біографія

Юрій Михайлович Солонін народився 25 квітня 1942 р. в м. Новокузнецьку Кемеровської області (Росія). Після закінчення в 1964 р. Київського політехнічного інституту за спеціальністю «фізика металів» він незмінно працює в Інституті проблем матеріалознавства (ІПМ) ім. І.М. Францевича АН УРСР (тепер — НАН України). У 1974 р. Ю.М. Солонін захистив кандидатську, в 1989 р. — докторську дисертації, у 2003 р. його обрано членом-кореспондентом НАН України. В ІПМ ім. І.М. Францевича Юрій Михайлович пройшов шлях від інженера до завідувача відділу, з 2004 р. - 2015 обіймав посаду заступника директора інституту. А у 2015 році його обрано директором Інституту проблем матеріалознавства ім..І.М.Францевича. Також у 2015 році Ю.М. Солоніна обрано академіком НАН України за спеціальністю: матеріалознавство, матеріали водневої енергетики.

Перші наукові праці Ю.М. Солоніна присвячені дослідженню дефектів кристалічної ґратки в ОЦК перехідних металах, зокрема теоретичному й експериментальному вивченню дефектів упаковки і розщеплення дислокацій у молібдені, вольфрамі та їхніх сплавах. Одержані результати відіграли важливу роль для пояснення поведінки ОЦК металів під час деформування і спікання, зокрема такого важливого явища, як «ренієвий ефект» — унікальний позитивний вплив ренію на механічні властивості вольфраму.

Подальша його наукова діяльність пов’язана з розробленням фізико-хімічних принципів технології ультрадисперсних і наддрібнозернистих матеріалів на основі вольфраму, молібдену й композитів на їхній основі. За його участю вперше отримано вичерпні відомості про механізми кристалоструктурних перетворень у процесі відновлення вольфраму і молібдену з оксидів, вивчено процеси зародкоутворення, експериментально визначено орієнтаційні співвідношення між кристалічними ґратками більшості проміжних фаз, розшифровано кристалогеометрію відповідних фазових перетворень. Одержані результати стали науковим підґрунтям для створення ультрадисперсних металізаційних паст на основі тугоплавких металів, дрібнокристалічних вольфрам-мідних електродів для електроерозійного оброблення тощо. Важливим напрямом наукової діяльності Юрія Михайловича є вивчення фазових і структурних перетворень у сплавах цирконію та рідкісноземельних металів, зокрема процесів їхньої взаємодії з воднем, створення на їхній основі нових матеріалів для потреб водневої енергетики, систем одержання і збереження водню, нових джерел струму.

У 1992 р. Ю.М. Солонін організував лабораторію електрохімії металогідридів і вперше в Україні розпочав систематичні дослідження проблеми використання сплавівсорбентів водню в нових екологічно чистих нікель-металогідридних акумуляторах. Науковці лабораторії виконали цикл досліджень і запропонували ідеологію нових сплавів-сорбентів водню з розупорядкованою структурою, отримуваних у нерівноважних умовах. Такі матеріали демонструють підвищені водень-сорбційні якості й можуть замінити традиційні матеріали, які вміщують дефіцитні метали, наприклад кобальт. Було запропоновано фізико-хімічні принципи створення високоефективних матеріалів-сорбентів водню, зокрема електрохімічного призначення, які базуються на детальному вивченні кристалічної та електронної будови сполук-сорбентів водню і гідридних фаз, впливу хімічного стану поверхні на кінетичні характеристики процесів сорбції-десорбції водню.

Останнім часом Ю.М. Солонін багато уваги приділяє створенню матеріалів для нових технологій одержання водню з використанням відновлюваних джерел енергії — сонячної, геотермальної, вітрової. Він разом із фахівцями Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського розробив фотоелектрохімічну комірку нового типу для отримання й одночасного накопичення водню з використанням сонячного випромінювання. Як катод у такій комірці використовують металогідридний сплав.

Вагомий внесок Юрія Михайловича в дослідження наноструктурованих матеріалів, зокрема такого важливого їхнього класу, як вуглецеві наноматеріали. Ю.М. Солонін ще в 1978 р. уперше одержав електронно-мікроскопічні зображення нанопорошків алмазів, одержаних методом вибуху.

Сьогодні він активно працює над вивченням методів синтезу, структурних особливостей, електронної будови і галузей можливого застосування нових вуглецевих наноматеріалів: фулеренів, тонких плівок фулериту, вуглецевих оніонів, алмазних нановолокон тощо. За його участю розроблено технологію і вивчено властивості серії матеріалів типу полімер-вуглецеві й інші нановолокна, Продемонстровано перспективність їх використання в стоматології та як антифрикційних матеріалів.

Ю.М. Солонін проводить активну науково-організаційну роботу як заступник академіка-секретаря Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства НАН України, Член двох спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій, редакційних колегій журналів «Порошковая металлургия» і «Наноструктурное материаловедение», заступник голови Наукової ради цільової комплексної програми наукових досліджень НАН України «Водень в альтернативній енергетиці і сучасних технологіях». Під його керівництвом захищено декілька кандидатських і 3 докторські дисертації.

Ю.М. Солонін — автор понад 250 наукових праць із різних проблем фізики та хімії твердого тіла й матеріалознавства, у тому числі 6 монографій. Його наукові здобутки широко визнані серед вітчизняних і зарубіжних колег. На основі отриманих результатів Юрій Михайлович неодноразово вигравав міжнародні гранти Сороса, Українського науково-технологічного центру та INTAS.

Публікації