Історія Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича НАН України

Заснування

Директора

Важливі події

У 1973 р. за рекомендацією І.М.Францевича на пост директора ІПМ був обраний відомий металофізик член-кореспондент АН УРСР Віктор Іванович Трефілов (згодом академік АН України та АН СРСР), який залишався директором Інституту впродовж 28 років до своєї передчасної кончини в 2001р.

70-ті роки були роками подальшого бурхливого розвитку Інституту. Відбулось становлення нового покоління вчених, які очолили ряд ключових наукових відділів: А.Н.Пілянкевич, Д.М.Карпінос, Ю.В.Найдіч, В.В.Скороход, П.С.Кислий, Г.Г.Гнесін, М.Д.Глінчук, А.Г.Косторнов, А.В.Курдюмов, А.І.Райченко, М.Д.Смолін, М.С.Ковальченко, В.А.Лавренко, Л.М.Лопато, Р.Ф.Войтович, В.А.Оболончик та ін. З В.І.Трефіловим в ІПМ перейшли його колеги та учні - блискучий науковий колектив металофізиків, що працюють в галузі фізики міцності і пластичності матеріалів, в їх числі - нині відомі вчені Ю.В.Мільман і С.О.Фірстов. Багато хто з них згодом були обрані в Українську Академію наук.

Новий імпульс розвитку отримало Особливе конструкторсько-технологічне бюро ІПМ, яке не тільки здійснювало реалізацію розробок Інституту, а й проводило власні серйозні науково-прикладні дослідження. Тривалий час його очолював В.С.Пугін, а з 1981 року - доктор технічних наук Г.Г.Карюк, фахівець в області надтвердих і композиційних інструментальних матеріалів. В.І. Трефилов залучив до Інституту нові творчі сили. Серед них-академік НАН України металофізик В.І.Архаров, член-кореспондент НАН України металург і металознавець Л.А.Позняк, член-кореспондент НАН України фізик, керівник Чернівецького відділення напівпровідникового матеріалознавства К.Д.Товстюк.

Протягом усього періоду свого існування Інститут проводив інтенсивну науково-організаційну та координаційну роботу. Протягом більше 30 років Інститут був головною організацією в СРСР, яка координувала наукову і науково-технічну діяльність в галузі порошкової металургії. Їм були ініційовані урядові постанови, які значною мірою сприяли розвитку науки та промисловості порошкової металургії в Україні і в інших республіках СРСР. Для поліпшення координації робіт у цій області та прискорення реалізації наукових розробок у промисловості на базі ІПМ був створений міжгалузевий науково-технічний комплекс (МНТК) «Порошкова металургія» ядро якого склали власне Інститут, його ОКТБ, Інформаційно-обчислювальний центр і Дослідне виробництво. У діяльності МНТК брали участь близько 20 великих інститутів, проектних організацій і підприємств СРСР. У 1990 році в МНТК «Порошкова металургія» працював колектив з 4500 осіб, зусилля якого були спрямовані на розвиток фундаментальних матеріалознавчих досліджень та впровадження нових матеріалів і технологій у передові галузі народного господарства - прецизійне машинобудування, електроніку, енергетику, авіаційну і космічну техніку, транспорт та ін. Багато робіт Інститут виконував за військовими замовленнями, чим сприяв зміцненню обороноздатності країни. У вісімдесяті роки значний внесок у розвиток фундаментальних і прикладних досліджень внесли Т.Я. Великанова, В.Н.Мінаков, Л.І.Тучінський, В.Ф. Моїсеєв, Д.В.Лоцько, В.М.Остапенко, Б.О.Галанов, В.М.Даниленко, Ю.Б.Падерно, З.Д. Ковалюк, Г.В.Лашкарьов, Г.М.Лукашенко, В.В.Панічкіна, Ю.Л.Пилиповський О.А.Катрус, Л.Р.Вішняков, В.Н.Павліков, В.А.Дубок, А.С.Драчинськая, Б.М.Рудь, С.М.Солонін, І. І. Іванова, Е.П.Печковський та ін.

У ці ж роки Інститут очолив два напрямки Комплексної науково-технічної програми співробітництва країн-членів Ради Економічної Взаємодопомоги – «Порошкова металургія» і «Технічна кераміка». Були розроблені й успішно виконувалися плани по цих напрямках програми, учасниками яких були понад 60 організацій з 8 країн. Визначну роль в організації координаційної діяльності Інституту зіграли В.Н.Клименко і Л.Ф.Колесніченко. В даний час в інституті працюють 4 академіки (Ю.В.Найдіч, В.В.Скороход, С.О.Фірстов, А.Г.Косторнов) і 9 член-кореспондентів НАНУ (Солонін Ю.М., Рагуля А.В., М.Д.Глінчук, Г.Г.Гнесін, Гогаєв К.А., Григор”єв О.Н., А.В.Курдюмов, Мільман Ю.В., Штерн М.Б.), 78 докторів наук, 288 кандидатів наук. Загальна чисельність співробітників інституту становить 1400 чоловік. З 2002 року директором інституту став академік НАН України Валерій Володимирович Скороход, роботи якого в області теорії процесів порошкової металургії та матеріалознавства композитів отримали світове визнання.

За основними напрямками наукової діяльності Інституту отримані значні результати в інтересах машинобудування, металургії, енергетики, медицини та інших галузях народного господарства України включають:

• розробку теоретичних основ процесів порошкової металургії і створення порошкових і композиційних матеріалів різного призначення;
• комплексні фізико-хімічні дослідження взаємодії рідких фаз з твердими поверхнями, капілярних властивостей і контактних явищ, фазових рівноваг і термодинаміки металевих сплавів і тугоплавких сполук;
• розробку теорії пластичної деформації і руйнування тугоплавких матеріалів, яка дозволяє зв”язати механічні властивості з реальною кристалічною структурою і технологією їх обробки.

У світі також широко відомі роботи співробітників Інституту в галузі матеріалознавства та технології порошкових металів, сплавів, псевдосплавів, кераміки, інтерметалідів, тугоплавких сполук, шаруватих структур, матеріалів на основі вуглецю та ін.

За замовленнями народного господарства створені матеріали для нової техніки - конструкційні (жароміцні і жаростійкі), електротехнічні, (контактні та електродні), для тонко-та толстопленочной електроніки, інструментальні пористі проникні металеві, керамічні і полімерні матеріали з порошків та волокон для фільтрації та капілярного транспорту , напівпровідникові матеріали для використання в високоємних накопичувачах енергії, фото-і термоелектричних перетворювачах сонячної енергії; розроблені технології та обладнання для електроерозійного зміцнення деталей та інструменту, розроблені технологічні схеми гарячої обробки порошкових матеріалів та отримання економно-легованих сталей з використанням порошкового дроту і багато ін.

Протягом останнього десятиліття в незалежній Україні Інститут продовжує грати роль найбільшого національного і міжнародного науково-дослідного центру в галузі сучасного матеріалознавства.

Наукові школи поповнилися новою генерацією вчених, які активно працюють в наукових напрямках , що бурхливо розвиваються:

• хімії твердого тіла (Ю.М.Солонін, Л.М.Куліков);
• наноматеріалознавства (І.В.Уварова, А.В.Рагуля, Н.П.Гадзира);
• комп”ютерного конструювання матеріалів (М.Б.Штерн, В.В.Картузов, В.І.Іващенко);
• розробці матеріалів з високими питомими характеристиками (О.Н.Григор”єв, Г.А.Фролов, Ю.Н.Подрезов, Л.Р.Шагінян, В.Я.Петровський, О.Д.Васильєв).

Колектив Інституту використовує всі можливості для отримання позабюджетних коштів для проведення досліджень. Серед них участь у виконанні конкурсних робіт з пріоритетного для України напрямку «Нові речовини та матеріали», за регіональними програмами, за тематикою, яка підтримується національним фондом фундаментальних досліджень. Значно розширився обсяг робіт, що виконуються за європейськими програмами INTAS, INCO COPERNICUS, програмами NАТО, CRDF, проектам Науково-технологічного центру в Україні і т.і. У ці непрості роки Інститут підтримує активні зв”язки з іноземними вченими і фахівцями, систематично проводить міжнародні конференції та семінари з матеріалознавчої тематики. Хоча й не в такій мірі, як хотілося, в Інституті йде омолодження наукових кадрів. Приходять на роботу випускники вузів, колектив поповнюється аспірантами, кандидатами наук. Інтенсивно ведеться підготовка нових, в тому числі порівняно молодих докторів наук.

Інститутові вдалося зберегти основні наукові школи, дослідницьку і технологічну базу, що дозволяє дивитися в майбутнє з оптимізмом.