Особливості взаємодії поверхні штучного вуглеситалового клапану серця з плазмою крові людини

Анотація

Нанокристалічиий матеріал штучного вуглеситалового клапану серця, отриманий спіканням 15% (мас.) В₄С з розміром кристалів <10 нм, рівномірно розподілених у 85% (мас.) вуглецю з розміром частинок -10 нм, має виключно високу хімічну стійкість у плазмі крові людини. Електрохімічну взаємодію в результаті контакту з можливою мікродомішкою, наприклад, заліза на поверхні клапану змодельовано поляризацією від зовнішнього джерела струму, яка спеціально створила екстремальну корозійну ситуацію. Дослідження кінетики взаємодії проводили при 37^oС за допомогою методу анодних поляризаційних кривих; для спектрофотометричного встановлення слідів бору в розчині як аналітичний реагент використовували куркумін, для встановлення слідів заліза в піноподібній плівці після поляризації — метод емісійної спектроскопії. З"ясовано, що у випадку утворення мікрогальванічних елементів при потенціалі 0,4 В починається формування плівки хемосорбованого кисню, а при ~1,0 В відбувається стійка пасивація поверхні клапану внаслідок формування на ній наноплівки низькоеле-ктропровідного наноструктурного вуглецю. Показано, що така плівка виникає при розряді на поверхні клапану аніонів відповідних α-амінокислот крові (амінокислотних залишків складних пептидних ланцюжків її білків), що мають у своїй структурі гетероциклічні кільця. За допомогою методу краплі, що знаходиться в спокої, показано миттєве змочування клапану плазмою крові (кут змочування дорівнює 50^o), що також сприяє формуванню на його поверхні стабільної захисної плівки.