КОРОЗIЙНО-ЕЛЕКТРОХIМIЧНА ПОВЕДIНКА ЕКСПОНОВАНОГО НА ПОВIТРI СПЛАВУ Zr–Mn–Cr–Ni–V

Анотація

Методом растрової електронної мікроскопії та рентгенівського мікроаналізу встановлено дендритну структуру та хімічну неоднорідність сплаву Zr–Mn–Cr–Ni–V. Механізм зародження і поширення корозії сплаву без експозиції й з експозицією на повітрі протягом 7 і 15 діб з наступною витримкою в 30%-ному розчині KOH має однаковий характер: корозія матеріалу зароджується на міжфазній межі і поширюється уздовж неї, що властиво пітінговій корозії. У разі попередньої експозиції на повітрі сплаву протягом 7 і 15 діб зразок має більшу кількість пітінгів, але всі вони мають менший розмір як за площею, так і в глибину, що робить процес корозії більш рівномірним. При гідруванні–дегідруванні такого сплаву зберігається більш рівномірний розподіл менших за величиною корозійних ділянок. Оцінка корозійної стійкості сплаву в розчині КОН, проведена методом атомно-абсорбційної спектроскопії, показує, що порошок експонованого на повітрі сплаву, порівняно з неекспонованим, більш корозійно-стійкий. При корозійно-електрохімічних дослідженнях, проведених в анодній області методом поляризаційних кривих, встановлено, що швидкість корозії сплаву без експозиції і з експозицією на повітрі контролюється швидкістю утворення пасивуючих плівок. Найбільш тривалу область пасивації має сплав, експонований на повітрі протягом 15 діб. Даний сплав є достатньо корозійностійким в 30%-ному розчині КОН. Про-ведені дослідження циклічної стійкості електродів, спресованих з витриманого протягом 10 діб на повітрі порошку, при розряді до досягнення різниці потенціалу Е = –1,0 та –0,8 В, наочно демонструють вплив окиснювальних процесів при гідруванні–дегідруванні на циклічну стійкість. Встановлено, що існує граничний час витримки сплаву на повітрі (у формі злитка і /або порошку), після якого циклічна стійкість погіршується.